Одинока дівчинка йде по тротуару. Під парасолькою. І доріжка перед нею в потемку. І парасоля нічогенька — величезна. І на неї з неба сиплються квіти: ромашки, волошки, маки. Сиплються, б’ються об чорну тканину і падають набік. Але квіти мають падати на голову, якщо вже хтось тебе ними обсипає, а не на парасольку!
Як знайти силу відмовитися від СВОЄЇ ПАРАСОЛЬКИ?
Чому дорослі не помічають, що діти виросли, що в них може бути своя власна думка, своє власне життя? Скільки треба бути знайомими, щоб розпочати дружбу? Коли можна закохуватися? Ці питання часто виникають у підлітків.