23 Баба Анна

Одного дня батько зупинив маятник великого настінного годинника. Баба Анна не хоче вже слухати його тікання. А внучка? Вона допитується, чи потрібна бабусі її вставна щелепа, коли бабуся потрапить на небо.

Ярослава Блек чутливо описує переживання дитини, яка зіштовхується зі смертю бабусі. Із власних спогадів дитинства вона вимальовує, тендітно і водночас весело, ще до сьогодні живу традицію прощання в українських Карпатах. А малюнки Ульріке Єніхен роблять цей далекий простір по-людськи близьким і теплим.

Тарас Прохасько, особливий спостерігач тонкого простору з Івано-Франківська, пише в післямові, яким важливими є для українців таємний код їхньої мови, традиції знаків прощання, зв'язок видимого і сакрального.