Він був викинений з нашої культури і приречений на довгі роки забуття. Василь Стефаник вважав, що таких письменників, як він, трапляється один на сто, а Микола Голубець, автор передмови до його першої книжки, стверджував, що таких письменників потрібно шукати вдень зі свічкою, як колись Діоген шукав удень зі свічкою людину. Втім торкнутись найпотаємніших струн людського серця і мав гіркий усміх. Був справжнім поетом з Божої ласки. Про нього Івана Керницького (1913 – 1984) і йде мова в книжці львівського письменника Романа Горака.