26 Жорстокість і кохання хуліганів

Письменник уважно вслухається в голоси «важких» хлопців – тих, кого життя вигнало за межу ще до того, як вони встигли подорослішати. З покалічених родин вони тікають не стільки від батьків, скільки від болю, що їм завдали. Вулиця стає для них школою виживання, де уроки – це крадіжки, наркотики, нічні гульбища, бійки і приниження. Там любов легко плутається з насильством, а ніжність – з агресією, бо іншого досвіду просто не було.

Опираючись на живі, без прикрас, сповіді підлітків, Покальчук створює тексти, що звучать, як щоденники маленьких дорослих, яким світ не залишив вибору. Його герої грубі, дикі, часто жорстокі, але ця жорстокість народжена з браку любові, якого вони соромляться і прагнуть водночас. Ця книжка – не про кримінал. Вона про те, як навіть у найбідніших провулках зберігається здатність шукати тепло. Про те, що хулігани теж кохають, просто їхнє кохання – з подряпинами, злістю та кров’ю. Покальчук пише так, що болить, і тому віриться.